@febll 6 місяців тому

Огляд на вміру складну глобальну історичну стратегію Europa Universalis 4

Europa Universalis 4 - це глобальна історична стратегія від Paradox.
Часовий проміжок, в який ми будемо грати, досить широкий: почнемо 1444 року, а закінчимо 1820 роком.

Гра складається з кількох важливих аспектів, на яких вже тримаються і базуються всі механіки в грі: економіка, дипломатія, політика, технології та ідеї, війна, релігія, експансія.

Без грошей імперій не побудувати.

Економіка зав’язана звісно на грошах, які надходять в нашу королівську (чи любу іншу форму правління) скарбницю. Ми отримуємо свої гроші від:

  • податків;
  • виробництва;
  • торгівлі;
  • золотих копалень (якщо такі у вас є), мито, з ваших васалів (якщо такі у вас є);
  • військових субсидій та трофеїв (це обмежений певним проміжком часу дохід);
  • військових репарацій, які можна отримати в результаті мирного договору і звісно вони не будуть вам вічно платитись, а тільки на певний час;
  • кондотьєрів - це ваші війська, які ви можете здати у найм іншій державі за гроші.

Коли нам бракує грошей можемо взяти позику або ж знизити якість своїх монет зіпсувавши їх. Також є опція оголошення себе банкрутом, але вона доступна тільки за певних умов, якщо у вашій державі все добре, то вона по замовчуванню недоступна. З часом у вас може піднятися рівень корупції та інфляції, можна почекати поки вони потрохи самі будуть падати, а можна їм в цьому допомогти, бо від них ми отримуємо від’ємні бонуси. Під час війни нам також доступний військовий податок (на нього витрачається певна кількість військових балів), який зменшить вартість утримання армії та флоту, а також дасть додаткову кількість найманців.

Щоб збільшити свій прибуток з податків, виробництва і торгівлі, то нам потрібно буде будувати спеціальні споруди (церкви, майстерні та мануфактури), вони нам дадуть зразу певний + до прибутку, а ось з ринком (який дає нам певний + у % до нашої місцевої торгової сили), трохи складніше, помітити покращення ми зможемо з плином часу. Торгувати нам допоможуть торговці, їх у вас обмежена кількість, ми їх можемо назначити на один з багатьох торгових вузлів, він зможе там або збирати пруток або ж перенаправляти туди торгівлю. Ми можемо захищати наші торгові інтереси і силовим шляхом, а саме: відправивши певну кількість наших військових кораблів охороняти наші торгові шляхи. Також нашим кораблям можна дати наказ полювати на піратів, які постійно будуть спустошувати ваші приморські провінції, можна самим зайнятися піратством, а ж полювати на ворожі флоти.

Також ми маєш чотири стани: дворяни, козаки, міщани, священнослужителі. Кожен з них дає нам якісь додатні бонуси, при хороших з ними відносинах, при поганих від’ємні, а саме.

  • дворяни можуть покращити швидкість поповнення новобранців і зменшити плату за утримування нашого війська;
  • козаки збільшують силу кавалерії та зменшують її вартість;
  • міщани збільшують ефективність торгівлі, тобто якщо у вас є великий торговий флот, то можна отримати хороший бонус до торгівлі;
  • священнослужителі дають бонус до прибутку з податків, а податки, як відомо, найбільша зі статей наших прибутків.

У кожного зі станів є три параметри: лояльність, вплив і землі. Саме від лояльності, яка вимірюється в %, і залежать наші бонуси (50% і вище дає бонус, нижче 50% дає від’ємний бонус). Її можна отримати роздаючи своїм станам землю, але разом з отриманою від нас землею, вони отримують і вплив, надмірно великий влив одного зі станів до добра не доведе, тому за цим треба постійно слідкувати і старатися балансувати.

Кожну нашу провінцію можна розкачувати за допомогою адміністративних, дипломатичних і військових балів, це нам дає приріст до грошей з провінції і збільшує надходження рекрутів, а також зростає ціна провінції і в разі війни, тобто ворогові буде дорожче її взяти під час мирного договору. Також кожна наша провінція має певний рівень автономії. При високому рівні автономії шанс бунту дуже низький, навіть якщо ця провінція не нашої культури і релігії, але ми платимо за це грошима і рекрутами, якиї дуже мало отримуємо. При низькому наоборот ми отримуємо більше грошей і рекрутів, але шанс бунту більший, особливо коли це чужа, тільки захоплена нами провінція.

Дипломатія в Europa Universalis 4 в міру складна.

З кожною державою у вас є свої відносини (погані чи хороші), щоб їх покращити нам необхідно відправити на цю роботу дипломата (їх кількість обмежена) і це займе певний час (місяці чи навіть роки, залежно наскільки вам потрібно покращити відносини). Є і більш швидкий спосіб, можемо заплатити певну сому грошей і отримаємо миттєвий приріст відносин. Кількість дипломатичних зав’язків у нас обмежена (з часом через технології ми зможе їх трохи збільшити), тому заключати союзи і династичні шлюби зі всіма підряд не вийде, обирайте найбільш потрібних вам.

Далі йдуть союзи і коаліції. Союзником з якоюсь державою буває не так вже і просто стати, особливо якщо ви були ворогами чи маєте територіальні претензії один до одного, але якщо у вас є спільні цілі, а ще краще спільний ворог, то ворог мого ворога, як відомі, мій друг. Коаліції - це вже широке поняття, для прикладу якщо ви без міри будете воювали і захоплювати надмірну кількість територій, то всі невдоволені вашими діями зберуться в коаліцію і навіть можуть оголосити вам війну щоб поставити вас на місце.

Розширювати свою державу можна і без війн, для цього просто потрібно правильно користатися своїми дипломатичними інструментами. Ми може поріднитися з іншою державою за допомогою династичних шлюбів, а пізніше за певних умов заключити з ними унію в нашу користь, а можемо і заявити претензії на їх землі, коли в них почнуться проблеми з лінією успадкування. Держави (зазвичай це маленькі), які не досягли високого рівня розвитку можна зробити васалами, мирно через дипломатію або ж війною, а пізніше при хорошому рівні відносин просто анексувати їх (це зветься дипломатична анексія).

Політика реалізована через двір та уряд.

Для початку маємо правителя (короля, імператор і тд.) нашої держави, він має свої характеристики, а саме здібності до: управління, дипломатії, та військові. Також в нього є свої особливості, яких з часом стає більше, вони можуть бути корисні (праведний нам дасть +1 до легітимності), так і не дуже (п’яниця -10% до торгівлі). Далі в нас є наш спадкоємець (як чоловік так і жінка може бути) і наша дружина, як правило з іншої союзної або васальної нам держави, в них теж характеристики та здібності. Наш спадкоємець має певний рівень прав на спадкування, вони можуть бути, як незаперечними (тоді ніяких проблем не буде), так і середніми або ж взагалі низькими, це може призвести до війни за нашу корону з іншими претендентами, ними можуть бути інші правителі, а також хтось із наших дворян.

При кожному дворі є радники, без них нікуди. Їх у нас троє: радник з питань економіки (вчений, філософ, інквізитор), радник по дипломатичним питанням (державний діяч, дипломат, торговець) і радник всього, що стосується війни (полковник, квартирмейстер, військовий інженер). Кожен з них відповідає за свій національний фокус, один з яких, за потреби, ми може підсили, але в збиток для інших двох. До уряду в нас якраз і надходять всі наші корисні (і не дуже) модифікатори, якісь з них на невеликий проміжок часу (рік чи кілька років), якісь на кілька десятиліть, а якість і зовсім до кінця гри. В грі реалізовано кілька рангів уряду: герцогство, королівство та імперія. З часом зібравши певну кількість балів ми можемо провести реформу, наприклад: можемо змінити структуру влади, визначити привілеї для нашої , вибрати тип бюрократії, розібратися з адміністративними кадрами, провести дорадчі збори, прийняти конституцію та розподілити владу. Уряд також має шкалу легітимності (від 0 до 100), чим вона нижче, тим гірше, підняти її можна військовими балами.

Нашу державу можуть населяти представники різних культур (тобто кожна провінція має свою культуру, яку за потреби можна з часом і з певних умов змінити), деякі з них нами визнані (тобто це рідні чи близькі нам культури), а інші ні. За потреби можна визнати певну кількість нових культур, але це доцільно тільки коли вони становлять значний чи великий відсоток в нашій державі. Змінити культуру в наших провінціях можна за дипломатичні бали.

Також ми може приймати різні політичні (і не тільки) рішення. Для внутрішньої політики в нас є 9-ть колонок для політичних едиктів (едикти можна приймати і для кожної провінції окремо), кожен з них дає свої бонуси і вони поділяються на три типи: адміністративна, дипломатична і військова політика. Далі йдуть національні постанови, їх приймати зможемо виконавши певні умови для кожної з них, це може бути захоплення певних провінцій з подальшою нагородою у вигляді тріумфу, який дасть нам + до престижу та військових традицій. Також потрібно виконувати завдання, для кожної країни вони унікальні, для прикладу, граючи за Візантію (Західна Римська імперія) дерево завдань у вас побудоване на відновлення Римської імперії. Також ми може прокачати наші території до володінь. Кількість володінь обмежена, вона залежить від рівня технологій і рангу вашої держави.

Технології керують світом!

Технології поділені на три типи: адміністративні, дипломатичні та військові. На їх прокачку відповідно витрачаються бали кожного із цих типів. І маємо 7-м інституцій, які можна відкрити з плином часу та за певних виконаних умов, вони нам можуть дати (коли їх приймемо) різні бонуси (+1 торговець чи + до виробництва товарів). Колонка інновації вказує наскільки ваші технології інноваційні і зменшує спад військових та морських традицій.

Прийнявши певні рівні технологій, ми зможемо відкривати ідеї (адміністративні, дипломатичні та військові), ми можемо прийняти 8 з 15 доступних, тобто обирати потрібно розумно. У кожної держави є свої ідеї, традиції та амбіції. Державних ідей у нас є 7-м і їх ми будемо відкривати по мірі прокачування наших основних 8-ми ідей.

Війна останній аргумент!

Війна – найлегший і найбільш ефективний з інструментів, який нам дозволить швидко розширювати свою державу та ще й і непогано збагатитися. На старті гри ми обираємо ворогів та суперників (з часом зможемо їх змінити), перемога над ними буде заповнювати нашу шкалу могутності, яка буде давати бонуси нашій армії і не тільки. У нас є два види військ: сухопутні і морські. В сухопутній армії служать: піхота, кавалерія і артилерія. На флоті: важкі, середні, легкі та транспортні кораблі. За допомогою технологій можна отримати доступ до більш прокачаної сухопутної армії та кращих видів кораблів. В армії та у флоту є свої традиції, які прокачуються під час війни та з часом помалу падають, якщо все мирно. Параметр професіоналізм армії дає нам доступ до нових можливостей (доступ до складів постачання, поповнення виснажених гарнізонів, повернення рекрутів після розпуску підрозділу, вартість генералів), він поповняється муштрою військ, а муштра в свою чергу покращує військову здатність наявної армії.

Для поповнення чи створення нових підрозділів сухопутної армії використовуються рекрути, величина цього резерву залежить від розмірів самої держави та наявності чи відсутності вкачаних певних технологій. Для поповнення чи створення нових морських підрозділів використовуємо резерв з моряків. На чолі кожної армії чи флоту можна поставити командира (генерала або адмірала), у них є параметри (вогнева сила, натиск, маневреність та вміння облоги) певного рівня вкачаності, а також з часом можуть набувати різних військових спеціалізацій. На їх найм використовуються військові і дипломатичні бали.

Щоб виграти в бою потрібно зважати на кілька факторів:

  • чи є у вашій і ворожій армії лідер (генерала чи адмірала, залежно яка битва);
  • рівень вкачаності лідера;
  • місце де відбувається битва, тобто рельєф місцевості (битва в горах не краща ідея);
  • на вашій чи на ворожій території відбудеться бій;
  • чисельності обох військ;
  • рівня технологій армій;
  • і звісно бойового духу, армію з низьким рівнем розбити дуже легко.

Якщо війна йде довгий час, то у вас накопичується військова втома, яку можна знизити за адміністративні бали. Вигравши війну і забравши собі те, що вам потрібно ви можете отримати агресивне розширення (яке спаде з часом) і розгнівати ваших сусідів, тому не варто за одну війну брати багато провінцій, особливо якщо вели війну в Європі. Також слід звенути увагу на комунікації, якщо вони слабкі і малорозвинені у вас чи на іншій території де ви воюєте, то небойові втрати можуть сильно підкосити чисельність вашої армії і навіть коштувати вам жаданої перемоги. І звісно в зимову пору війн краще не вести.

Релігія була завжди.

Релігія теж грає значну роль. У вас в державі є офіційна релігія, але ви будете мати і певну терпимість до інших релігій. Захопивши ворожу провінцію і націоналізувавши її ви зможете змінити в ній релігію, це будуть робити місіонери (кількість обмежена), швидкість зміни релігії буде залежати від законів і ефективності самих місіонерів. На старті доступні не всі релігії, деякі відкриваються з плином часу. В грі за католиків значну роль буде грати Папа Римський (який має власну державу – «Папська держава»), в грі за православних (авторитет патріарха та обрання однієї ікони з певним бонусом на деякий час) чи мусульман будуть інші речі. Ви можете стати захисником своєї віри, потрібно тільки заплатити певну суму грошей. Це дасть вам певну кількість корисних бонусів (+1 місіонер, + до бойового духу армій, до престижу), але і несе за собою деяку відповідальність, ви маєте вступитися у війні за державу вашої віри, якщо вона звісно вас покличе.

Колонії нікому не завадять.

Експансія нових заморських територій відбувається поетапно. Для початку нам потрібні певні технологія і колоністи, потім спорядити експедицію на відкриття нових земель (на чолі експедиції стоять мореплавці та першопроходьці), дослідивши нову територію і зійшовши на її берег зможе почати процес колонізації нових територій. Цей процес займе в нас час (він залежить від швидкості приросту поселенців нашої нової колонії), гроші та одного колоніста (їх кількість обмежена), ми можемо обрати політику, як себе вести з туземцями (співіснування, торгівля чи придушення). Важливим параметром виступає колоніальна відстань, чим вона більше, тим віддаленіші території зможемо колонізувати.

Без стабільності нікуди. Цей параметр дуже важливий, він може бути від -3 до +3, при сильному мінусі великий ризик заворушень і громадянських війн.

Підсумувавши, можу сказати, що гра варта уваги, як любителів чудових стратегій від Paradox, так і нових гравців, які полюбляють глибокі та пропрацьовані стратегії. Поріг входження тут не надто високий, але і непростий, десь середній.

Чи воно того варте?

Абсолютно!

Плюс у гри є українська локалізація (неофіційна) в воркшопі, яка прекрасно встане на вашу стім версію.

Комментарі (3)

Ого! Я б сказав, що це вже огляд, а не відгук. Або навіть солідний такий посібник для початківця.

Ага,дуже багато тексту.

До посібника напевно ще трохи не дотягне, а ось на рахунок огляду, може і так. Коли сідав писати, то не думав, що стільки вийде.

Увійдіть, щоб залишити коментар.
Створено в Україні © 2019